Оповідання від першої особи — це літературний прийом, у якому розповідь походить від імені однієї з персонажів, використовує форми займенників «я», «мій», «мене». Це означає, що оповідача залучено до подій, про які він розповідає, і ділиться своїми думками, почуттями та сприйняттям того, що відбувається.

Переваги оповідання від першої особи включають:

  1. Інтимність та ідентифікація: Читач може краще зрозуміти внутрішній світ оповідача, створюючи тісніший зв'язок із персонажем.
  2. Автентичність голосу: Оповідання від першої особи дозволяє автору створювати унікальний голос та стиль оповідання для персонажа.
  3. Емоційна глибина: Читач отримує прямий доступ до емоцій і переживань оповідача, що може зробити розповідь більш емоційною та відчутною.
  4. Зручність для створення загадок: Оповідач може приховувати інформацію від читача, створюючи інтригу та загадки.
  5. Гнучкість у структурі: Оповідання від першої особи дозволяє автору грати з хронологією подій та надавати читачеві обмежену чи упереджену інформацію.

Однак є й обмеження цього прийому, такі як обмежений огляд подій та персонажів, а також можливі спотворення реальності сприйняттям оповідача. Залежно від завдання та стилю, оповідання від першої особи може бути потужним засобом літературного вираження.

Плюси. Розповідь від першої особи.

Оповідання від першої особи. Це додає рівень реалізму.

Однією з переваг листа від першої особи є те, що ваша розповідь одразу звучатиме не як розповідь, а скоріше як мемуари. Якщо ваш оповідач використовує такі займенники, як «я» та «ми», ваша історія буде більш правдоподібною, навіть якщо ваш оповідач визнає, що його пам'ять може бути помилковою. Розглянемо першу пропозицію Курта Воннегута «Бійня номер п'ять» : «Все це більш-менш сталося»

Ви можете додати глибини та складності за допомогою ненадійного оповідача.

Один із найцікавіших аспектів листа від першої особи — це можливість використати ненадійного оповідача. Ненадійний оповідач — це оповідач, якого аудиторія знає чи підозрює, що йому не довіряють. Це може змусити читачів розмірковувати про те, яка частина історії правдива, а яка або брехня (як у випадку з багатьма трилерами), або просто продукт діяльності людини, яка не має можливості знати факти.

Це може зробити історію набагато цікавіше, ніж якби оповідач просто казав правду. Наприклад, «Квіти для Алджернона» розповідає оповідач, чий інтелект вагається протягом усієї історії, даючи зрозуміти, що він часто не розуміє, що відбувається, що може призвести до драматичної іронії.

Оповідання від першої особи. Ви можете занурити читачів у психологію вашого оповідача.

Персонаж - король, коли справа доходить до оповіді. У вас може бути найхитріший сюжет і найщільніша структура у світі, але якщо у вашій історії відсутні відомі тривимірні персонажі , читачів це не хвилюватиме.

Завдяки оповіді від першої особи у вас з'являється набагато більше можливостей дати вашим читачам те, що вони хочуть, передавши всю історію до рук вашого оповідача.

Наприклад, роман « Приборкувач драконів »

Походи – заняття неприємне. Це шалене збочення того елегантного та цивілізованого інституту, відомого як ходьба. Словосполучення «піти погуляти» має на увазі приємну прогулянку асфальтованими дорогами з друзями або сім'єю. Можна навіть триматися за руки під місяцем із романтичним інтересом. (У мене ніколи не було такого, але мені говорили, що таке трапляється.) З іншого боку, «йти в похід» передбачає тягання важкого рюкзака на багато кілометрів по пересіченій місцевості разом із ревними аматорами природи, які почуваються зобов'язаними вказати, як усі гарно. є.

Якби написати книгу від третьої особи цей уривок зажадав би діалогу і був би незручним і менш кумедним.

Це добре для голосу.

Читачі люблять авторів із сильним письменницьким голосом. І хоча ви можете писати сильним голосом від третьої особи (наприклад, «Дорога »або «1984» ), набагато простіше розповісти голосову історію від першої особи. Ось приклад із книги « Пограбування Газуна» .

Але потім вона глянула на мене. І мій шлунок. Він робив те саме, що мій шлунок робить щоразу, коли Марго Хіггінботтом дивиться на мене, недвозначно даючи мені зрозуміти, що він надзвичайно незадоволений поточною ситуацією. І мені дуже важко було думати. Тому замість того, щоб сказати: «Я думаю, ти така красуня» або щось таке, я сказав їй: «Мені подобається твоя голова».

Не знаю, як ви, але якби такий гігантський йолоп, як я, підійшов до вас і випалив: «Мені подобається твоя голова», ви були б прощені, якби очікували, що моя наступна пропозиція буде такою: «Це виглядатиме добре на моїй полиці.

Оповідання від першої особи. Це чудово підходить для гумору.

Деякі з найкумедніших колись написаних книг, наприклад « Автостопом по галактиці" написані від третьої особи. Найпростіша річ може змусити вашого оповідача згадати кумедний момент або змусити його поміркувати з гумором. Це з книги «Суперневдахи» .

Якби цього хлопчика звали Джонатан, я впевнений, його виставляли б напоказ як чудовий приклад американської молоді. Але Бдонатан? Це дитина, якій судилося розфарбовувати стіни ванної кімнати погано промальованими зображеннями чоловічих розпусних штучок.

Підводне каміння оповідання від першої особи.

Оповідання від першої особи, незважаючи на свої переваги, може також включати деякі підводні камені, про які автору варто пам'ятати:

  1. Обмежена перспектива:

    • Персонаж, який є оповідачем, може мати обмежене бачення подій та персонажів. Це може звужувати огляд сюжету та залишати читачів у невіданні щодо інших аспектів оповіді.

  2. Оповідання від першої особи. Суб'єктивність та упередженість:

    • Оповідач може бути упередженим чи суб'єктивним, та її сприйняття подій може відрізнятися від об'єктивної реальності. Це важливо враховувати при створенні динамічних персонажів та сюжетів.

  3. Складнощі з розкриттям персонажів:

    • У розповіді від першої особи може бути важче ефективно розвивати інших персонажів, оскільки оповідача фокусується переважно на своїх думках та переживаннях.

  4. Оповідання від першої особи. Занадто багато «я»:

    • Перебільшене використання займенника "я" може стати монотонним або відволікаючим для читача. Автор повинен прагнути до різноманітності та уникати надмірного повторення.

  5. Розголошення сюжетних таємниць:

    • Оповідач може випадково чи навмисне розголошувати ключові сюжетні таємниці, висвітлюючи події раніше часу та зменшуючи інтригу.

  6. Оповідання від першої особи. Небезпека втоми читача:

    • У деяких випадках, особливо при довгому оповіданні від першої особи, читач може стомитися однотипною перспективою.

  7. Неадекватна мотивація оповідача:

    • Автор має уважно продумати мотивацію оповідача. Якщо його дії чи реакції непереконливі, це може впливати на автентичність розповіді.

  8. Втрата об'єктивності:

    • Оповідач може втратити об'єктивність, особливо якщо його власні упередження та емоції відіграють надто важливу роль у оповіданні.

Успішна розповідь від першої особи потребує уважного розгляду цих аспектів та ретельного управління персональною перспективою, щоб створити цікавий та якісний твір.

 

Поширені запитання. Оповідання від першої особи.

  1. Що таке оповідання від першої особи?

    • Відповідь: Оповідання від першої особи — це літературний прийом, у якому розповідь походить від імені однієї з персонажів, використовує форми займенників «я», «мій», «мене».

  2. Які переваги у розповіді від першої особи?

    • Відповідь: Цей прийом забезпечує інтимність із персонажем, створює автентичність. голос, дозволяє глибше занурюватися в емоційний світ оповідача та створювати унікальні стилі та голоси персонажів.

  3. Які обмеження існують при використанні оповідання від першої особи?

    • Відповідь: Обмеження можуть включати обмежену перспективу, суб'єктивність оповідача, складності в розробці інших персонажів і можливі упередженості.

  4. Як уникнути монотонності у використанні займенника «я»?

    • Відповідь: Урізноманітнюйте структуру речень, використовуйте синоніми, вступні фрази та інші стилістичні прийоми для запобігання надмірному повторенню.

  5. Чи можна використовувати оповідання від першої особи у різних жанрах?

    • Відповідь: Так, оповідання від першої особи може застосовуватися у різних жанрах, включаючи романи, короткі оповідання, мемуари, детективи тощо.

  6. Як зберегти інтригу, розповідаючи від першої особи?

    • Відповідь: Використовуйте вмілі ходи сюжету, не розкривайте ключові таємниці одразу, створюйте загадки та драматичні моменти.

  7. Які ризики пов'язані з суб'єктивністю оповідача?

    • Відповідь: Оповідач може спотворювати події під впливом своїх упереджених поглядів, що може зробити його думку необ'єктивною.

  8. Як вибрати мотивацію для оповідача?

    • Відповідь: Мотивація має бути переконливою та відповідати характеру оповідача, щоб його дії та реакції виглядали правдоподібними.

  9. Чи може оповідач знати більше, ніж читач?

    • Відповідь: Так, оповідача може мати перевагу у знанні, і такий прийом може використовуватися для створення інтриги чи створення драматичного ефекту.

  10. Як підтримувати динамічність у розповіді від першої особи?

  • Відповідь: Використовуйте діалоги, внутрішні роздуми, зміну темпу та структури речень для створення динамічності.

Ці питання та відповіді можуть допомогти письменникам та читачам краще зрозуміти особливості та можливості розповіді від першої особи.

Абетка